Одним із тих, хто писав диктант у нашій школі № 166 м. Києва був наш директор Панько Світлана Олексіівна, а також вчителі української мови.:
"Цьогорічне гасло всеукраїнського радіодиктанту – "Нас багато, ми різні, нас всіх об’єднує спільна мета.
О 12:30 розпочався радіодиктант.
І ось звучить голос українського педагога, лінгвіста, радіоведучого Олександра Авраменка. Він, як завше, сам готував текст, і ніхто до останнього моменту не знав, що саме автор диктуватиме, яку тему він обрав. А тема була – "Наші пісні". Автор намагався розповісти коротку історію української пісні – від давніх часів до сучасності – до творів Руслани і Джамали.
Публікуємо текст XVII радіодиктанту національної єдності.
Перевіряйте, аналізуйте та вчіть українську мову разом із Українським радіо!
Наші пісні
Ми живемо у світі, де співіснує безліч ритмів: клепання коси, тупіт копит, і дзюрчання молока у відрі, і хлюпання морських хвиль, і перестук поїзних коліс, і цокання годинника. Обдарований музикальним слухом, наш народ тонко відчуває всі ритми, тому й витворив близько трьохсот тисяч народних пісень, якими зачаровує весь світ. Їх у нас сила-силенна на будь-який смак: хлопцям подавай “Ой на горі та й женці жнуть”, а дівчатам – “Цвіте терен”.
Американцям і не лише їм важко уявити Різдво без “Колядки дзвонів” – пісні, слова якої покладено на музику славетного українського композитора Миколи Леонтовича. Наш “Щедрик” прикрашає такі всесвітньо відомі фільми: “Гаррі Поттер”, “Сам удома”, “Загублений у Нью-Йорку”.
А чи знаєте ви, що в космосі першою прозвучала українська пісня “Дивлюсь я на небо...”? Понад півстоліття тому її виконав наш земляк – космонавт Павло Попович. Напевно, автор пісні Михайло Петренко й не сподівався, що його творіння звучатиме аж за небом, де навіть сокіл не літає.
Наші пісні з будь-якими мотивами: чи з пристрасними карпатськими ритмами у виконанні Руслани, чи з тривожними кримськотатарськими інтонаціями Джамали – долають усі кордони без віз, бо в них – жива душа народу України.
