- Хто ти, дівчинко маленька?
- Доня я Вкраїни-неньки.
Українкою зовуся
Й тою назвою горджуся.
- А по чім тебе впізнаю?
По вкраїнському звичаю.
В мене вдача щира й сміла
І відвага духу й тіла.
І душа моя здорова -
Українська в мене мова
- А скажи, де край твій рідний?
Там, де неба круг погідний,
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні.
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає.
Де Карпат вершин високі,
Де потоків дна глибокі,
Де Дністер і хвилі Прута,
Дніпро – старий Славута,
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну любу свою.
- Як поможеш свому люду?
Пильно все учитись буду,
Щоб свої мене любили,
А чужі щоби цінили,
Щоб про мій народ питали
І Вкраїну шанували.
Ні маєтку, ані труду
Жалувати я не буду.
Щоб народу України
Помогти устать з руїни,
Все зумію перенести,
Для Вкраїни слави й честі.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра дождати.
